Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій

(ua) У статті досліджено специфіку психоавтобіографізму Валер’яна Підмогильного в малій прозі. Це дозволяє наблизитися до розуміння психопортрету митця в авторській рефлексії за допомогою синтезу літературознавчого осмислення художніх прийомів і засобів з елементами психологічного аналізу. Методологічно дослідження вписано в психопоетикальну парадигму, що визначає теоретичну основу та прикладний інструментарій. Для визначення чіткого вектору розвідки опрацьовано літературно-критичні знахідки щодо поетики та філософії В. Підмогильного. Окреслено поточний стан психопоетикального осмислення письменника та перспективи подальших досліджень, які передбачають детальну роботу з текстом «під мікроскопом» із метою виокремлення психологічних деталей, які забезпечують психоавтобіографізм художньої прози митця. У практичній частині дослідження на матеріалі двох оповідань («Важке питання» і «Військовий літун») проілюстровано динаміку психофізіологічного розвитку особистості та становлення світогляду В. Підмогильного й визначено авторський інструментарій, який уможливлює такі спостереження. Для цього виокремлено повторювані психічні феномени й проаналізовано, яким чином це відображає штрихи до авторського психосвіту. Зокрема, виявлено тенденції до змалювання колізії між мораллю та природою, яку символізує конфлікт головного героя оповідання «Важке питання» Андрія та його товариша Миколи як персоналізованого Ід із мефістофелівським началом. Це розщеплення повторюється також у творі «Військовий літун». На текстуальному матеріалі оповідань окреслено особливості застосування художніх прийомів та засобів (композиційної домінанти, групування персонажів, внутрішнього конфлікту) в інтелектуальній прозі В. Підмогильного для оприявлення персональних переживань самого автора. Крім цього помічено використання біографічних елементів, як от навчання в церковно-приходській школі, юнацькі душевні перипетії тощо. (en) The article examines the specifics of Valerian Pidmohylnyi's psychoautobiography in short fiction. This allows us to come closer to understanding the psychoportrait of the artist in the author's reflection through the synthesis of literary comprehension of artistic techniques and means with elements of psychological analysis. Methodologically, the study is based on the psychopoetical paradigm, which determines the theoretical basis and applied tools. In order to define a distinct vector of the research, the literary and critical findings on the poetics and philosophy of V. Pidmohylnyi are processed. The current state of the writer's psychopoetical comprehension and prospects for further research, which involve detailed work with the text “under a microscope” in order to highlight the psychological details that provide psychoautobiographical prose of the artist, are outlined. In the practical part of the study, on the basis of two stories (“A Hard Question” and “The Military Flyer”), the author illustrates the dynamics of psychophysiological development of the personality and the formation of V. Pidmohylnyi's worldview and identifies the author's tools that make such observations possible. To this purpose, recurring mental phenomena are singled out and analyzed how they reflect the author's touches on the psychological world. In particular, the author reveals a tendency to depict the conflict between morality and nature, symbolized by the conflict between the protagonist of the story “A Hard Question” Andriy and his friend Mykola as a personalized Id with a Mephistophelean beginning. This split is also repeated in “The Military Flyer”. On the basis of the textual material of the stories, the article outlines the peculiarities of the use of artistic techniques and means (compositional dominance, grouping of characters, internal conflict) in V. Pidmohylnyi's intellectual prose to reveal the author's personal experiences. In addition, the use of biographical elements, such as studying in a parochial school, youthful emotional turmoil, etc. is noticed.

(uk) У статті осмислюються особливості психосвіту Тараса Шевченка крізь призму його мегатексту періоду заслання. Листування, спогади й поезії цього часу виявляють складну психологічну кризу, викликану обмеженням свободи. До усталеної в літературознавстві тези про духовний стоїцизм митця додаються міркування щодо конфронтації зі сформованою раніше Моделлю Світу й художньої версії виходу із внутрішнього конфлікту.

(uk) У статті осмислюється можливість впровадження і окреслюються віхи розвитку психопоетики – галузі, яка, на думку автора, має об’єднати зусилля літературознавців і психологів у царині осягнення психоструктури письменника та психологізму художнього твору.

(uk) У статті осмислюються проблеми жанрової-видової-родової кореляції в межах власне літературних творів і ширше — на рівні інших видів мистецтв: музики, живопису, кіно. Розглянуто тенденції трансформації драматургічного в епічному тексті та його вплив на зміну парадигми літератури в бік психологізму; окреслено загальні тенденції взаємопроникнення аудіовізуальних і кінематографічних прийомів у літературний твір.

Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку