Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
9 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Особливості функціонування прикметників у поезіях В. Симоненка(2022) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огаренко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті розглядаються прикметники як засіб творення мови художнього тексту, осо-бливості їхнього стильового функціонування в поезіях В. Симоненка. Зазначено, що в ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми відкрилися нові перспективи осмислення творчості поетів-шістдесятників. Зʼясовано, що витворення оригінальної та продуманої системи ад’єктивної образності є прикметною ознакою поетичної творчості Василя Симоненка – одного з яскравих пред-ставників шістдесятництва в українській літературі. Аналіз уживання навіть однієї час-тини мови засвідчує глибину, неодноплановість думки митця. У результаті проведеного аналізу було опрацьовано 1500 прикметників різних розрядів за значенням (якісних, відносних та присвійних). Частка вжитих автором відносних та якісних прикметників перевищує дві третини від загальної кількості проаналізованих ад’єктивних одиниць. Натомість, група присвійних при-кметників є значно меншою за обсягом. З-поміж окремо виділених тематичних груп поет тяжіє до використання прикметників, значення яких пов’язане із абстрактними поняттями, фізичними та колористичними характеристиками. Доведено, що В. Симоненко не тільки вживає прикметники в повному вияві граматичних категорій, але й закріплює їх специфічні для української мови можливості. Зокрема, віддзер-калюючи тенденцію до вживання в українській мові переважно стягнених форм прикмет-ників, автор теж активно ними послуговується. Проте в проаналізованих тестах зафіксо-вано й нестягнені форми прикметників жіночого та середнього роду, що застосовується не тільки з ритмомелодійною, але й зі стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочис-того характеру). Наголошено, що багата прикметниками мовна палітра поезій митця виражає ставлення письменника до своєї нації і народу. Виступаючи необхідним компонентом означення імен-ників, прикметники збагачують мову, роблять її точною, багатою, виразною та виявляють велику стилістичну вагу у високохудожній формі вислову, у концентрації думки.Документ Поезія Тараса Шевченка(Навчальна книга - Богдан, 2013) Клочек, Григорій ДмитровичДокумент «Ля-сі (вгору) – ре-фа-сі (униз)…»: поетичне перекодуванння вертикально-рухливого контрапункту як спосіб омузичнення тексту(РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Фока, Марія Володимирівна(ua) У статті досліджується поетичне перекодування вертикально-рухливого контрапункту як спосіб омузичнення тексту (на матеріалі віршованих творів П. Тичини, що ввійшли до збірки «Сонячні кларнети»).Документ Вплив діалектної дивергентності на розвиток писемних пам’яток у давньоверхньонімецькій мові(КОД, 2018) Оксанич, Маргарита Петрівна; Oksanych, Marharyta(uk) У статті розглядаються питання, пов'язані з шляхами формування давньоверхньонімецької мови на основі її діалектів а також характеризуються основні пам'ятки зазначеного періоду різних представлених жанрів та притаманні їм синтаксичні та структурні особливості. Єдність німецької мови у давньоверхньонімецькому періоді в лінгвістичному плані забезпечується 1) спорідненістю діалектів, за допомогою чого є можливим взаєморозуміння між людьми; 2) загальними тенденціями розвитку фонетичної та граматичної будови діалектів; 3) взаємодією діалектів при особливо великому впливі франкського діалекту на інші. Але все ж таки, мали місце деякі тенденції до утворення літературної мови. Особливо важливим для історії німецької мови був перехід до писемної фіксації мови та пов'язана з ним поява книг. Залежність писемної мови від літературної можна довести тим фактом, що розмовна німецька мова, там,, де вона в рідких випадках все ж таки отримала безпосередню писемну фіксацію, значно відрізняється від мови більшості давньоверхньонімецьких текстів. Отже, не можна стверджувати існування загальної писемної мови в давньоверхньонімецький період, але існування давньоверхньонімецьких писемних діалектів не виключає факту наявності певних тенденцій до виникнення літературної мови Давньоверхньонімецькі пам'ятки обумовлені, з одного боку, поетико-риторичними факторами, з іншого боку, впливом латини. Але, незважаючи на латинський вплив, більшість пам'яток зберігають свою мовну незалежність. Порівняльний аналіз лексичних і граматичних особливостей давньоверхньонімецьких діалектів може слугувати матеріалом для подальших історичних розвідок.Документ Синтетичні образи О. Пушкіна в перекладі П. Тичини(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Фока, Марія Володимирівна(uk) У статті досліджено переклади П. Тичини синтетичних поетичних образів О. Пушкіна на матеріалі поезій «Нічний зефір», «Зимовий вечір», «Обвал», «Біси».Документ Література доби раннього відродження в Англії(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Кучинський, Болеслав Вікентійович(uk) У статті коротко аналізується англійська література доби раннього відродження – творчість Джона Гауера, Уїльма Ленгленда, Джефрі Чосера, Томаса Мора, Френсіса Бекона та Крістофера Марло.Документ «Die poetische Ukraine» von Friedrich Bodenstedt: entstehungsgeschichtee und eine übesetzungsanalyse(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Brunner, Richard; Bilous, Oleksandr; Білоус, Олександр Миколайович(uk) Фрідріх Мартін фон Боденштедт – автор збірки перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845) німецькою мовою. Цією збіркою автор ознайомив німецькомовну спільноту з українськими ліричними та історичними народними піснями і тим самим зайняв чільне місце в історії німецько-українських духовних взаємовідносин. Автор збірки перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845). Українською мовою вірші Ф.Боденштедта перекладав Павло Грабовський.Документ Стратегії перекладу музичних ефектів П.Тичини анлійською мовою(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Фока, Марія ВолодимирівнаУ статті досліджено стратегії відтворення музичних ефектів у поетичних творах П. Тичини англійською мовою на матеріалі перекладів М. Найдана, С. Комарницького, В. Ткач і В. Фиппс.Документ Література доби Відродження у Франції(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Кучинський, Болеслав ВікентійовичУ статті коротко аналізується французька література доби Відродження – творчість Франсуа Війона, Антуана де Ла Саля, Маргарити Наваррської, Бонавентюра Депер’є, Франсуа Рабле, Жоашена дю Белле та Агріппи д’Обіньє.